Четвер, 24 червня 2021

Суспільство

Життя прожити — не поле перейти

Мій чоловік - домогосподарка! Продовження

А коли народився Ілюша, то Гриша навіть взяв тривалу відпустку за свій рахунок і із задоволенням нянчився з немовлям, міняв підгузки і ходив на прогулянки з візком. Завдяки цьому, Олена змогла вийти з декретного швидше. Правда, ненадовго.

Дочка Іра народилася через три роки після Іллі, і історія Гриші з відпусткою за свій рахунок повторилася. А коли Іра вийшла з декрету вдруге, її кар 'єра пішла в гору, і тоді саме Гриша став брати лікарняні, коли діти захворіли.

На роботі у Гриші почалися труднощі, тому що чарівності і почуття гумору стало вже недостатньо для того, щоб утриматися в штаті. Та й, схоже, Гриша все більше перейнявся ідеєю стати домохозяїном, тому що вже через два роки після народження Іри він перевівся в категорію позаштатних співробітників і писав вдома, періодично виїжджаючи не репортажі. Ну, а останні чотири роки обсяг його журналістської роботи взагалі звівся до нуля. А якщо простіше - Гриша тепер не журналіст, а заправська домогосподарка.

Як до цього ставитися?

Розповідаючи про це, Олена весь час посміхалася, і засмученою не виглядала, але от збентеженою - так. Було подрузі ніяково за те, що її чоловік зовсім позбавлений брутальності, і цілком очевидно, що жінка частенько задавалася питанням про те, чи заміжня вона.

- Розумієш, з одного боку це дуже зручно. Ти ж знаєш, яка робота у головного редактора: стрес - це наше все! А додому прийду - вечеря на столі, в квартирі чисто, діти щасливі. Ну, і я просто в раю. Звичайно, намагаюся хоч якось відповідати образу матері, уроки перевіряю, з дітьми по душах розмовляю.


Якби не Гриша, я б тільки встигала обслуговувати дітей, але точно не вистачало б часу на особистий контакт. А так у нас в сім 'ї і сварок-то не буває. Ідеальна сім 'я у мене, ось так-то, - сказала Олена, але зітхнула при цьому. - А з іншого боку я просто не можу його вже сприймати як чоловіка. Ну, знаєш... Не збуджує... Люблю його, і дуже вдячна за все. Але...

Дійсно, "але"...

Слухаючи Лену, я й сама не знала, як до цього ставитися. Ось, уявила, як мій чоловік у фартуці стоїть біля плити, коли я повертаюся ввечері додому з роботи. Весь чистенький, в квартирі - чистенько, діти чистенькі... Не знаю... Я була б щаслива, мені здається. Звичайно, мені довелося б працювати в два рази більше, щоб прогодувати сім 'ю... Але таку сім 'ю і не гріх годувати трохи краще.

Куди котиться світ!

Я постійно пишу про те, що світ змінюється, і інститут шлюбу - в першу чергу. Що поробиш, це правда, і історія Олени - чергове тому підтвердження. Як ставитися до того, що чоловік і дружина в цій родині змінилися ролями? Навіки прописаними, розподіленими, закріпленими ролями?

Зараз є маса курсів і тренінгів, присвячених "поверненню жіночності" жінкам. І так само багато курсів з вирощування брутальності в чоловіках. По мені так це реверанс у бік тих самих прописаних, розподілених і закріплених ролей.

Не може жінка вписатися в роль "жіночої жінки", так ми її впишемо! Не може мужик бути мужиком - навчимо! А, можливо, не варто повертати старе, просто варто почекати і подивитися, що готує нам нове.

У Лени сім 'я - зразок для наслідування, але не з позиції розписаних традиційних ролей, а з точки зору того, що вони змогли досягти гармонійних відносин своїм, а не продиктованим способом. Вони щасливі, діти щасливі. Ну, а якщо у Олени кудись зник сексуальний запал - адже так і в традиційній домобудівській родині це не рідкість. Проблеми є завжди, на них і ростемо. Головне - це заради кого їх вирішувати.