Четвер, 27 січня 2022

Антитіла до бета-2-глікопротеину1

Визначення бета-2-глікопротеїну I, як одного з показників порушення аутоімунної відповіді, увійшло в лабораторні критерії діагностики антифосфоліпідного синдрому 2006 року. Ці критерії були затверджені в переглянутих діагностичних критеріях АФС (австралійські/сіднейські критерії 2006 року).


Бета-2-глікопротеїн є білком крові, який пов'язаний з негативно зарядженими фосфоліпідами, і зокрема, з кардіоліпіном. За хімічною структурою бета-2-глікопротеїн являє собою невеликий білок, що має групу позитивно заряджених амінокислотних залишків, що сприяє його пов'язуванню з негативно зарядженими фосфоліпідами крові людини. У кров'яному руслі він циркулює разом з ліпопротеїнами.

Однією з вивчених функцій цього глікопротеїну є те, що він проявляє ^ агулянтні властивості, оскільки здатний гнітити коагуляційні фактори крові і придушувати агрегацію тромбоцитів. Показано, що цей білок інгібує фактори згортання крові Ха і <unk> a, що призводить до інгібування активації внутрішнього каскаду згортання крові. Існують дані про те, що бета-2-глікопротеїн може зв'язуватися з окисленими ліпопротеїнами низької щільності (ОЛНП). Це, своєю чергою, може спричиняти імунні зміни в інтимі кровоносних судин.

Бета-2-глікопротеїн I необхідний як кофактор, що бере участь при з'єднанні фосфоліпідів з антифосфоліпідними антитілами. Наявність бета-2-глікопротеїну є необхідною ланкою при з'єднанні кардіоліпіну з антитілами до кардіоліпіну. Це означає, що антифосфоліпідні антитіла швидше за все пов'язуються з певними білками, які здатні з'єднуватися з фосфоліпідами, а не з самими фосфоліпідами. Бета-2-глікопротеїн утворює на поверхні фосфоліпідів новий епітоп (неоантиген), який розпізнається бета-2-глікопротеїн-залежними антитілами до кардіоліпіну. Тому антитіла утворюються не власне до кардіоліпіну, а до нового конформаційного епітопу. Вважається, що при пов'язуванні аутоант^ з клітинами ендотелію судин, коли в якості кофактора присутній бета-2-глікопротеїн, може відбуватися його активація з підвищенням прокоагулянтної активності.

Було показано, що одночасне виявлення антитіл до кардіоліпіну і до бета-2-глікопротеїну збільшує специфічність діагностики антифосфоліпідного синдрому. До того ж підвищення вмісту аутоантьк бета-2-глікопротеїну у хворих з системною червоною вовчанкою корелює з появою венозних тромбозів.


Даний аналіз доцільно призначати при діагностиці первинного та вторинного АФС, при наявності тромбозів, невиношуванні вагітності та захворюваннях, що протікають з клінічними ознаками АФС.

При інтерпретації отриманих лабораторних даних слід враховувати опис лабораторних критеріїв у диференційній діагностиці АФС: діагноз АФС може бути встановлений якщо в сироватці крові виявляються антитіла в бета-2-глікопротеїну I класовIgG/IgM в титрі більше 99-го перцентилю здорової популяції при використанні імуноферментного аналізу (ІФА) як мінімум двічі з інтервалом не менше 12 тижнів. Слід враховувати, що діагноз не встановлюється на підставі тільки лабораторних даних. Для цього необхідна наявність клінічних ознак, що входять в діагностичні критерії АФС.

Найпопулярніше на сайті