Понеділок, 29 листопада 2021

Твоя свідомість - жива субстанція

 З цієї години кожна твоя мить, кожен твій рух будуть усвідомленими. Все, що тобі вселили до цього, здебільшого - не твоє, а лише бачення інших свідомостей. Твоя частота індивідуальна і неповторна.


Спочатку все є живим, не залежно від форми прояву в призначеній структурі розвитку. Навіть у темряві жевріло світло і пробивається джерело Життя, жива субстанція, свідомість. Воно є скрізь і в усьому: у травинці, піщинці, папері, склі, камені... - все вібрує і випромінює світло. Все чує і бачить. Бо звучання нескінченно у Всесвіті.

Як все живе, свідомість проявляє себе в тональності звучання і передбачає колірну гаму. Свідомість людини - прояв біоритмів життя, вона несе в собі спочатку матричний осередок Вселенської матриці. Всі складові частини матричної основи індивідуума працюють в структурі Вселенської матриці. Свідомість відгукується на вібраційні частоти, зондуючи імпульс. При резонансі частот свідомість «відключається», перебуваючи в загальмованому стані. При такому варіанті роботи свідомість звужується, стискається, і готовність приймати високі частоти блокується. Стиснення свідомості обумовлено, насамперед, затемненням ядра клітини свідомості. При цьому індивідуум на зовнішньому тлі фокусує біля себе світло. Однак це світло - ілюзія, яка майстерно затьмарює справжнє світло, де пульсує розширена свідомість.

Жива субстанція - свідомість - перебуває завжди в русі, навіть коли сповільнюється процес сприйняття навколишнього світу. Свідомість охоплює тільки ті частоти, які дозволяють йому перебувати на одній частоті. Отже, ілюзорне сприйняття притягує як магнітом другорядний, незначний, але видимий ним як чільний напрямок. Безумовно, що при такому усвідомленні світ виглядає перевернутим. Перевернутий напрямок створює значні перешкоди при сприйнятті свідомістю цілісного організму Вселенської матриці.

Перехід на більш високі частоти супроводжується процесом розширення свідомості. Як і всякий процес, даний проявляє себе підготовчим періодом, який коливається від тридцяти до тисячі років. Потім процес стрімко входить у фазу активного розширення, який передбачає накопичення нової інформації, відчуження старих догм, що базувалися на ілюзорному сприйнятті. При активізації розширення свідомості найчастіше життя індивідуума кардинально змінюється, немов доля розгортає життєвий аспект на 180 градусів. Тональність підвищення вібраційних частот автоматично прискорює кармічний ланцюг того, що відбувається в суб'єктивному та об'єктивному світах. Це досить напружений ритм для свідомості, що - в свою чергу - створює ризик провалу.


При спробі розширення свідомість спрямовується в глиб своєї «Я» - підсвідомість. При правильному розширенні свідомості підсвідомість панує над минулим і просвітлює сьогодення. При неправильній формі сприйняття підсвідомість закопує людину і не дає можливості формуватися майбутньому. Індивідуум блукає в лабіринтах підсвідомості, не бачачи світла, бо знаходиться в полоні у Мінотавра. При правильному орієнтуванні індивідуум здатний до відродження і переходу з низьких частот на більш високі. На рівні підсвідомості активно працює режим аналізу всього, що відбувається у фазі якісної вібрації. Тимчасові відрізки фокусуються на підсвідомому рівні шарами. При цьому кожен шар формує певні завдання. Підсвідомість фіксує будь-який вияв думки у свідомості. І формується база даних. Підсвідомість завжди реагує на частоту вібрацій свідомості, подаючи сигнал у вигляді поштовху до дії.

Дія може бути як активною, так і пасивною. Дуже важливим фактором тут є, чи усвідомлює індивідуум джерело поштовху до дії. Бо джерело цього спонукає причину, яка в подальшому створює ланцюжок подій, де задіяний не тільки індивідуум. При цьому кожен виконує своє завдання, відповідно до встановленої програми. Ланцюг подій виступатиме як наслідок першопричини. У зв'язку з цим у певній точці стикаються частинки світобудови. Цю подію називають збігом обставин. Хоча насправді все зумовлено і закономірно.

Вихідна точка визначає вектор напрямку, що, своєю чергою, провокує активізацію свідомості. У таких випадках індивідуум усвідомлює свої дії, розуміючи наслідки виконаної роботи. Підсвідомість підказує свідомості хід, який вибудовує комбінацію. Комбінація включає в себе значний відрізок часу і може розгортатися в цілу життєву програму. У будь-якому випадку слід спрямувати свою свідомість углиб, щоб побачити зриме за зовнішніми обрисами. Можна бути на виду у всіх - і одночасно недосяжним для всіх. Можна усамітнитися від усіх - і при цьому бути на виду у всіх. У даному випадку всі перераховані варіанти визначає свідомість, регулює підсвідомість, контролює надсвідомість.

Свідомість не живе без наповнення, тобто інформаційного потоку, де пульсують думки, бажання, ідеї, плани, устремління - світогляд. Світогляд - це начинка свідомості, глибинні пласти якої зберігаються в підсвідомості. Безумовно, свідомість піддається впливу, і насамперед планетарному. Бо планетарне життя енергетично пов'язане з енергетичними ресурсами Землі. А людина, перебуваючи на Землі, автоматично працює в круговороті енергетичних процесів.

Безпосередньо на свідомість, насамперед, впливає сама людина, виходячи з її частот: низьких, середніх, високих, надвисоких - залежно від того, в якому соціальному середовищі індивідуум розвивається.

Духовне Сонце визначає глибинні завдання індивідуума, які слід втілити протягом певного терміну. При цьому людина керується тією силою, що закладена в її втіленні під впливом вектора рідного сузір'я. Одночасно з цим на момент його приходу на Землю впливає розташування духовного Сонця. Сонце формує особистість і методом розвитку стимулює зародження місії в цьому втіленні. Тому практично для всіх індивідуумів Сонце є духовним провідником. Однак, щоб вступити з ним у взаємодію на благо собі та іншим, необхідно дотягнутися до стези індивідуальною свідомістю.

Тільки тоді духовний початок пробуджує в людині високі частоти вібрацій і дає можливість досягти понад частот. В іншому випадку, Сонце «спить» у вашій свідомості. Цей процес нагадує летаргічний сон, коли всі процеси сповільнюються і час немов завмирає. Індивідуум чує навколишній світ, однак у нього немає сил активно брати участь у духовному житті. Тому він механічно зосереджується на загальноприйнятих людських побутових завданнях, не усвідомлюючи свого справжнього призначення.


Духовне Сонце пробуджується у свідомості людини при накопиченні досвіду в осягненні Божественної любові. І спалахує фрагментами, що знаменує собою осяяння - прояв Божественної свідомості. Слід зазначити, що не завжди достатньо спалаху осяяння для пробудження свідомості. Сигнал буває не настільки глибинним, щоб проникнути в витоки підсвідомості. Але для деяких достатньо і маленької іскри, щоб побачити в собі Сонце, духовний початок і потім по крихтах перетворити себе в якісну субстанцію, яка не спить, не дрімає, а перебуває в постійному пильнуванні. А значить, знаходиться у взаємозв'язку з усіма фрагментами, що, в свою чергу, проектує рух життя.

При активному пробудженні духовного початку відроджуються два великих початку: чоловіче і жіноче. Взаємодія духовних Сонця і Місяця в категорії розширення свідомості відіграють ключову роль. Місяць патронує підсвідомість, виходячи з вектора напрямку індивідуума. Вектор напрямку визначається на момент приходу душі в тіло. Протягом життєвого циклу вектор змінюється в категоріях «плюс» або «мінус». Духовний Місяць розподіляє накопичений енергетичний запас, згідно з проявом у матеріальній сфері. Місяць є сховищем енергетичних потоків, які, в свою чергу, активно впливають на життєвий цикл Землі. Оскільки людина функціонує в режимі біоритмів, то їй просто неможливо уникнути зіткнення з біоциркулярною системою Місяця.

Дане зіткнення відбувається періодично у кожного індивідуума з подальшими витікаючими обставинами. Слово «зіткнення» вибрано в контексті далеко не випадково. Бо при розширенні або звуженні свідомості неминуче відбувається удар у підсвідомість. В ході удару у вигляді хвильової реакції утворюється енергетична субстанція, заряджена частотними вібраціями Місяця плюс енергією думки індивідуума. Енергетична субстанція наділена потенціалом, який викидає себе в матеріальний світ, створюючи ланцюжок дій у життєвому циклі людини.

Субстанція наділена рушійною силою, яка приводить в дію енергетичний обмін. Вихідна точка Місяця на момент зіткнення (повний місяць або новолунний цикл), формує результат заданого напрямку. У ході реалізації заданого напрямку енергетичний вектор субстанції може зазнавати змін - і тим самим сформований ланцюг дій може вже рухатися в іншому руслі. Зміни відбуваються, перш за все, тоді, коли енергія думки наповнюється протилежним початком. При цьому змінити кардинально вектор напрямку неможливо, бо тут допускається тільки коригування.

Коригування вектора напряму передбачає як одноразовий, так і багаторазовий сценарій. Все залежить від здатності індивідуума в усвідомленні своїх дій. Людина може коригувати вектор напрямку і «наосліп», не усвідомлюючи мети і подальших наслідків, керуючись виключно імпульсом підсвідомості. Поштовх до дії, який дає підсвідомість, індивідуум відчуває, проте не усвідомлює зримо причину коригування. Тут набирає чинності багаторазовий варіант.

Коригування «наосліп» не завжди приносить позитивний результат. Однак буває, що людина «наосліп» здатна довести коригування до потрібного напрямку. У таких випадках індивідуум відчуває присутність якоїсь сили, яка веде його в цей період. Одноразовий варіант коригування вектора напрямку передбачає усвідомлений вибір людини. При цьому вибір добровільний. У таких випадках коригування відбувається динамічно.

Всяка енергетична субстанція впливає на події в певному часовому відрізку, протягом якого розгортаються ті чи інші дії. Події і час стикаються в точці перетину, яка звільняє енергетичну субстанцію від накопиченої енергії, проте зберігає інформаційний матеріал в голографічному відсіку. Архів голографічних конструкцій зосереджений на території Місяця. Ця область являє собою пам'ять. Голограми як накопичувачі енергії розподілені згідно з вектором напрямку.

Оскільки Місяць зберігає на своїй території пам'ять, тобто ДНК Землі, то, безумовно, процес зародження життя, трансформація життя зосереджені в області місячних обителів. Земля приймає дані сигнали, де вже сформовані напрямки, і проявляє їх у матеріальній сфері. Одночасно з цим Місяць контролює дані процеси, перетворюючи вихідний матеріал на єдину структуру. Єдина структура, в свою чергу, здатна самостійно здійснювати енергетичні обміни в програмі «» життя-смерть «». Більшість людей сприймають поняття «життя» як народження нової людини, а «смерть» - відхід із земного життя. Ці процеси набагато глибинніші, оскільки несуть в собі першопричину виникнення планети Земля.


Жива субстанція - свідомість породжує думку, наділену енергією. Вона здатна самостійно рухатися в просторі і породжувати інші види енергії. У цьому понятті «життя-смерть» є нероздільними. Бо перехід енергії в енергію нескінченний. Місяць контролює створені енергетичні матриці і проектує їх у більш щільні атмосферні шари, зосереджені на Землі. Що в людині домінує - рівень смерті (негативні думки) або рівень життя (радість, гармонія), - те й визначає якість її енергії. Негативний настрій звужує простір, час, поглинає енергетичні потоки і створює вектор руйнування. При цьому на фізичному плані часто індивідуум може цілком благополучно себе почувати, не помічаючи, що на вищому рівні - агонія.

У свою чергу, руйнування обов'язково створює умови для зародження нового життя. Це може бути новий вид енергії: думка, слово, дія. Балансуючи на межі життя-смерті, людина кидається з однієї крайності в іншу. Якщо зуміє знайти точку рівноваги, то вектор життя схилить чашу терезів у свій бік. В іншому випадку, дві крайності пожирають один одного і тим самим відштовхують вищий енергетичний центр людини, занурюючи індивідуума в нижчі верстви. При такому варіанті тваринні інстинкти домінують над божественним початком. Людина уподібнюється звіру. Ілюзорний вигляд збиває зі шляху як самого господаря, так і тих, хто зустрінеться йому на шляху.

Концентрація свідомості посилює вібраційні частоти сприйняття світу в цілому. І тим самим загострює внутрішній зір підсвідомості, що, в свою чергу, дає можливість вийти на частоти надсвідомості. Процес концентрації свідомості супроводжується глибинним аналізом того, що відбувається, де сам індивідуум оголений, будучи самим собою перед собою. Бачити себе в справжньому прояві - не завжди лицеприятне видовище, проте сама концентрація передбачає, насамперед, зняти покрив завіси і побачити себе в цілому.

Саме з цієї причини важливо знаходити в собі точку рівноваги, яка допомагає правильно рухатися людині, осягаючи життя. Свідомість дуже трепетно реагує на всі прояви у Всесвіті. І будь-який рух приводить у рух живу субстанцію. При відсутності точки рівноваги свідомість схильна томитися або блукати. Необхідно постійно концентрувати свідомість на вектор Любові. Бо з Любові народжується життя.

Звичайний стан свідомості нагадує роботу акумулятора, який живить загальну структуру. Одночасно з цим свідомість підживлюється, в іншому випадку вона гасне. Джерела живлення свідомості впливають на систему індивідууму в цілому. Якщо свідомість живиться важкою, брудною інформацією, то структура щільної матерії також просочується даною «їжею». Відповідно, при такому режимі роботи свідомість індивідуума не може приймати чисту інформацію. Воно проектує все в спотвореному вигляді, хоча сприймає дане як норму. Дуже важливе для будь-якого живого об'єкта джерело живлення, бо начинка визначає якість форми в цілому.

При активізації свідомості в режимі роботи єдності чоловічого і жіночого почав, коли духовні планети Сонце і Місяць задіяні високими частотами, індивідуум вступає у взаємодію зі своїми основними планетою і сузір'ям. Ця планетарна і зоряна обитель є провідниками, захисниками, вчителями людині, посилаючи свої імпульси на благо. І тоді індивідуум здатний максимально розкрити свій потенціал і якісно виконати своє місійне завдання на Землі. Однак слід враховувати, що при порушенні гармонії зі Всесвіту, людина приймає і негативні імпульси від своїх будинків і тим самим руйнує себе.

Головні обителі взаємодіють з духовним початком - Сонцем і психофізичним початком - Місяцем. Ця співпраця передбачає активний і пасивний режими, звучання в мажорі або мінорі. Тон задає свідомість індивідуума, вектор напрямку - підсвідомість. Крім цього, при взаємодії вищеназваних почав задіяні також і інші планетарні організми, які виступають в якості сполучної ланки, доповнюючи цілісну структуру.

Таким чином, свідомість індивідуума практично постійно знаходиться під впливом променів планетарних структур. Однак чим вища вібраційна частота свідомості, тим менш залежний індивідуум від впливу планетарних організмів, а значить, володіє розширеною свободою вибору. У таких випадках людина виступає як творець, здатний створювати прекрасний світ, співзвучний звучанню Всесвіту.


Найпопулярніше на сайті