Вівторок, 19 жовтня 2021

Діти

Яка гребля, такий млин; який батько, такий син

Блакитний слон

Купи, купи, купи! Оточуючі реагували по-різному: хтось сердито хмурив брови, хтось єхидно посміхався, але байдужих не було. Та й звідки їм бути, адже крики Танюшки були дуже наполегливими і гучними, якщо не сказати душероздираючими.


- Ну матуся, ну будь ласка, ну купи, - повторювала Танюшка, і її тон з вимогливого в черговий раз змінився на сльозно-благаючий.

Мати нервово одернула доньку за руку.

- Зачем тебе этот слон, - полушепотом возразила она, озираясь по сторонам в надежде не привлекать внимание, - у тебя есть дома почти такой же, только розовый.

- Але я хочу цього, блакитного. Ну, купіїї... - не відставала Танюшка.


- Перестань кричати! Вона вже пошкодувала, що взяла з собою доньку в магазин, адже шлях лежав через відділ іграшок, а вони ще жодного разу не залишали це місце без істерик, якщо нічого не було куплено.

- Ну, добре, - м 'якшим тоном сказала мама, - я можу купити тобі ось цього маленького зайчика, а?

Танюшка гнівно затопала ніжками, личико скривилося в гримасі.

- Ні, ні, ні! Я хочу слоненя, не потрібен мені зайчик! Ти мене не любиш! Ааааа - рознеслося по магазину.

Її думки перервав чоловічий голос: "Хочеш я куплю тобі цього слона".

Вона обернулася. За її спиною стояв незнайомий чоловік років п 'ятдесяти, який звертався до Танюшки, і ударіння в його фразі явно було на займеннику "я".

- Не треба, - стримано сказала мама. Це було останньою краплею.


Мама швидким кроком підійшла до каси і почала шукати гаманець у сумці. Продавчиня відділу іграшок навіть не стала нічого питати, а прямо попрямувала знімати з вітрини великого блакитного слона.

Йдучи з магазину, Танюшка радісно перестрибувала через калюжі, притискаючи до себе нову іграшку. На щоках ще не пройшли почервоніння від недавніх сліз, але їх з лишком затьмарювала задоволена посмішка. А мама навіть забула, що вона хотіла в магазині купити Танюшці платьїці. Вона уявила, що таку ж сцену їй довелося б пережити у відділі дитячого одягу, так як Танюшка не любила нічого міряти, і її охопила тремтіння.

- Сядь, будь ласка, - сказала Танюшка, - я хочу тобі дещо сказати.

Вона залізла мамі на коліна і обійняла її за шию.

- Мамусю, вибач, я тебе дуже сильно люблю! Давай, покладемо ці іграшки в сумки і віднесемо їх в той будинок. Я хочу роздати кожному малюку по іграшці.

Мама була здивована поведінкою дочки, і навіть не відразу знайшла що відповісти.

- Ну, добре, дочко, ти роздаси, а потім знову будеш вимагати іграшки в магазині... Немає вже дорога:

- Ні, мамо, я більше так не буду, обіцяю!


І тут мама побачила, що на порожній полиці самотньо лежить тільки що куплений слон.

- А раптом, роздавши всі іграшки, однієї не вистачить? Уявляєш, як буде прикро одному малюку! - сказала мама.

Танюшка задумалася, сумно зітхнула і вигукнула: "Я знаю! Я подарую йому блакитного слона! "

Астраленко Жанна, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Найпопулярніше на сайті